Машинний переклад, перевірка триває. Будемо раді виправленням.

Життя святого Мартина · Розділ IX

«Викрадення», щоб зробити його єпископом Тура, і приниження єпископа Дефенсора

Приблизно тоді люди Турської Церкви захотіли мати Мартина своїм єпископом. Оскільки вони знали, що витягти його з монастиря буде ой як непросто, один мешканець Тура на ім’я Руріцій вдався до хитрощів: він удав, ніби його дружина при смерті, і, впавши навколішки Мартинові до ніг, благав так ревно, що вмовив його піти з ним. Уздовж дороги за домовленістю вже стояли кілька гуртів городян; вони оточили його в дорозі й майже під вартою привели до Тура.

Там на нього чекав величезний натовп, який зійшовся не тільки з Тура, а й із сусідніх міст, щоб проголосувати за нового єпископа. Серед народу не було двох думок: усі хотіли одного й одностайно казали, що ніхто не заслуговує бути єпископом більше, ніж Мартин, і що щаслива буде єпархія, яку очолить такий чоловік. Проте була й невелика група супротивників — серед них і дехто з єпископів, скликаних до міста на обряд свячень, — яка будь-що намагалася перешкодити цьому вибору. Вони відкрито казали, що Мартин — людина без жодного становища, що він не має вигляду, гідного єпископа, що ходить погано вбраний, у брудній одежі й з розкуйовдженим волоссям. Але народ, який мав куди більше здорового глузду, ніж вони, сміявся з упертості цих прелатів, що, намагаючись принизити такого гідного подиву чоловіка, лише вихваляли його. Зрештою їм не лишилося нічого іншого, як висвятити його, — до цього їх підштовхнули воля народу й Божі задуми.

Кажуть, що серед присутніх єпископів найзавзятіше виступав проти Мартина чоловік, якого звали — треба ж такому бути — Дефенсор, і що того самого дня його прилюдно осоромило те, що всі сприйняли як пророчий знак. Сталося так, що читець, який мав читати Писання під час обряду, не зміг пробитися крізь натовп і застряг надворі. Поки священники біля вівтаря чекали, розгублені, не знаючи, що робити, один із присутніх узяв книгу Псалмів, розгорнув її навмання й почав читати вголос перший вірш, який упав йому в око. А псалом казав таке: «З уст дітей і немовлят ти вчинив досконалу хвалу супроти твоїх супротивників, щоб здолати ворога й захисника».

Щойно ці слова пролунали в церкві, як увесь народ вибухнув гучним криком, а супротивники лишилися цілком обеззброєні й укриті соромом. Ніхто не сумнівався, що цей псалом випав із Божої волі, щоб єпископ Дефенсор тут-таки почув осуд своїх інтриг: голосом простих людей було потверджено Божу хвалу в Мартині, а водночас із супротивника спала маска.