Машинний переклад, перевірка триває. Будемо раді виправленням.

Життя святого Мартина · Розділ V

Святий Іларій Пуатьєський, служіння екзорциста і розбійницька засідка в Альпах

Щойно покинувши військове життя, Мартин подався до святого Іларія, єпископа Пуатьє, чоловіка, чиєю вірою та релігійною мудрістю тоді захоплювалися всі, і якийсь час пробув у нього. Іларій хотів утримати його при собі й долучити до духовенства єпархії, висвятивши на диякона. Але Мартин раз у раз відмовлявся, наполягаючи, що не гідний такого високого служіння. Іларій, людина надзвичайно прониклива, побачив, що переконати його можна лише в один спосіб: дати йому таку скромну роль, щоб вона виглядала майже пониженням. Тож він запропонував йому стати екзорцистом; і цього разу Мартин погодився, щоб не склалося враження, ніби він гордує цією посадою як надто низькою.

Невдовзі він відчув уві сні пересторогу: йому слід відвідати рідний край і батьків, які все ще трималися язичництва, і спробувати допомогти їм прийти до віри. Він вирушив із дозволу святого Іларія, який відпустив його лише після того, як благаннями й сльозами вирвав у нього обіцянку повернутися. Кажуть, Мартин рушав у дорогу з важким серцем і попереджав супутників, що на нього чекає багато випробувань, — і подорож швидко це підтвердила.

Спершу, коли він під час переходу через Альпи пішов безлюдними манівцями навпростець, то потрапив у засідку розбійників. Один із них уже заніс був сокиру, щоб розкроїти йому голову, але інший грабіжник в останню мить перехопив його руку. І все ж вони зв’язали йому руки за спиною, відібрали все, що він ніс, і лишили під наглядом одного з ватаги. Той відвів його у відлюдне місце й почав розпитувати, хто він такий. Мартин відповів, що він християнин. Розбійник спитав, чи йому страшно. Цілком спокійно Мартин запевнив його, що ще ніколи в житті не почувався так безпечно, бо знає, що Божий захист ніколи не підводить, особливо в хвилини найбільшої небезпеки; і додав, що йому радше шкода його самого, бо той, ув’язнувши в злочинному житті, відгороджує себе від Христового милосердя.

В альпійських ущелинах Мартин зі зв’язаними за спиною руками спокійно говорить про Євангеліє розбійникові, який стереже його із сокирою в руці, і зрештою навертає його.

Тут-таки він почав пояснювати йому Євангеліє й говорити про слово Боже. Не варто розтягувати розповідь: розбійник повірив почутому, провів Мартина, аж доки безпечно вивів його назад на велику дорогу, і на прощання попросив молитися за нього. Згодом стало відомо, що цей чоловік цілком змінив своє життя і став ченцем, — власне, кажуть, що вся ця історія дійшла до нас саме з його вуст.