Машинний переклад, перевірка триває. Будемо раді виправленням.
Життя святого Мартина · Розділ VII
Монастир Ligugé і перше чудо: Катехумен, який повернувся до життя
Оскільки на той час, коли він дістався до Рима, Іларій уже проминув це місто, Мартин рушив його слідами до Пуатьє. Іларій прийняв його з безмежною радістю, і незабаром Мартин заснував на околиці міста невеликий монастир. Невдовзі до нього приєднався молодий катехумен, який хотів навчитися жити під проводом такого шанованого вчителя; але за кілька днів юнак зліг від сильної гарячки.
На жаль, Мартинові якраз довелося вирушити в дорогу, і його не було три дні. Повернувшись, він застав його вже мертвим: недуга була така раптова, що юнак відійшов, не встигнувши навіть охреститися. Тіло лежало посеред кімнати, довкола стояли заплакані ченці й готувалися до похорону, коли це вбіг Мартин, гірко ридаючи.
Ведений глибоким внутрішнім натхненням, він попросив усіх вийти з келійки, де лежало тіло, замкнув двері зсередини й простягся на бездиханному братові. Так він пробув якийсь час у ревній молитві, аж поки в глибині душі відчув, що діє Божа сила. Тоді він трохи підвівся і, не зводячи очей з обличчя юнака, з повною довірою чекав на плід своєї молитви й Господнього милосердя. Не минуло й двох годин, як він побачив, що все тіло дуже повільно починає ворушитися, а повіки тремтять і знову розплющуються до світла. Глибоко зворушений, Мартин заходився дякувати Богові так голосно, що радісні вигуки заповнили всю келію. Почувши це, ченці, які чекали надворі під дверима, кинулися всередину — і заніміли, побачивши живим того, кого залишили мертвим!
Повернений до життя, юнак одразу прийняв хрещення і прожив іще багато років, ставши серед нас першим живим свідком Мартинових чудес. Він сам розповідав, що з ним сталося після того, як він покинув тіло: його привели перед лице найвищого Судді і, оскільки він іще не був хрещений, він щойно почув суворий вирок, який відправляв його в похмуре місце серед безіменного натовпу. Але тієї миті двоє ангелів повідомили Судді, що це той самий юнак, за якого молиться Мартин. З наказу Судді ті самі ангели привели його назад, передали Мартинові й повернули до життя. Від того дня слава Мартина розійшлася повсюди: чоловіком, якого всі вже й так вважали святим, почали захоплюватися ще й через силу його чудес і порівнювати його із самими апостолами.
Невелика спільнота, яку Мартин створив поблизу Пуатьє близько 361 року, — це Ligugé; історики вважають його найдавнішим монастирем Західної Європи, заснованим більш ніж за півтора століття до святого Бенедикта!
Зверни увагу на дві цікаві деталі цього епізоду:
1. Жест давніх пророків: коли Мартин зачиняє двері кімнати й лягає на мертвого юнака, він точно повторює жест пророків Іллі (1 Царів 17:21) та Єлисея (2 Царів 4:34) зі Старого Завіту.
2. Страх померти нехрещеним: чому юнак каже, що його мали відправити в «похмуре місце» (obscuris locis)? Для християн IV століття померти ще катехуменом, до хрещення, означало, що душа позбавлена повного входу у світло, — а цей опис є ще й одним із найдавніших у західній літературі свідчень про те, що ми сьогодні назвали б навколосмертним досвідом.