Машинний переклад, перевірка триває. Будемо раді виправленням.
Життя святого Мартина · Розділ XIV
Вогонь, який відступив проти вітру, і двоє озброєних ангелів у Levroux
Приблизно тоді ж, у схожому випадку, Мартин опинився в центрі ще однієї разючої події. В одному селі, де він підпалив дуже давнє й славетне язичницьке святилище, вітер погнав полум’я просто на сусідній будинок, що стояв упритул до храму. Щойно побачивши небезпеку, Мартин бігом видерся на дах будинку й став просто перед полум’ям, що насувалося. Від того, що сталося далі, всі пороззявляли роти: побачили, як вогонь відхилився назад, проти самого напрямку вітру, неначе сили природи боролися між собою! Так завдяки Мартиновому втручанню пожежа пожерла лише те, що мало згоріти, а будинок лишила неушкодженим.
В іншому місці, що зветься Levroux, Мартин теж спробував зруйнувати великий храм, дуже багатий і оточений величезною язичницькою пошаною, але проти нього зібрався розлючений натовп і прогнав його звідти лайкою й стусанами. Тоді Мартин відійшов у місце неподалік і цілих три дні провів у грубій покутній туніці, посипаний попелом, без їжі й у безнастанній молитві, просячи Бога, щоб, раз людські руки не змогли повалити те святилище, це зробила сама Божа сила.
Наприкінці цих трьох днів перед ним раптом з’явилися двоє ангелів зі списом і щитом у руках, наче воїни небесного війська. Вони сказали йому, що їх послав Господь, щоб розігнати натовп і захищати його, поки руйнуватимуть храм: він може зі спокійною душею повертатися в село й довершити розпочате, бо ніхто його й пальцем не зачепить.
Мартин негайно повернувся до Levroux і на очах у всього того язичницького люду — який стояв і дивився, цілком неспроможний щось удіяти, — зрівняв святилище із землею, аж до підмурків, і розтрощив на друзки всі вівтарі й статуї. Зрозумівши, що тільки Божа сила могла отак їх скувати й сповнити страхом, щоб вони не змогли зупинити єпископа, майже всі мешканці того місця навернулися до Ісуса Христа й уголос проголошували, що лише Мартинів Бог гідний поклоніння, а ті ідоли, які не змогли оборонити навіть самих себе, нічого не варті.
Стародавнє поселення Leprosum — це сьогодні містечко Levroux у центральній Франції (регіон Беррі), де археологічні розкопки підтвердили існування великого галло-римського релігійного осередку.
Варто помітити дві дуже промовисті риси того, як діяв Мартин:
1. Борися з ідолом, захищай людей: у першому епізоді, щойно побачивши, що вітер кидає полум’я з храму на солом’яний чи дерев’яний дах сусіднього будинку, Мартин ризикує власною шкурою й вилазить на дах, що вже займається, аби сусід не лишився без даху над головою.
2. Покута замість війська: коли його побоями виганяють із Levroux, Мартин не йде до римської влади просити вояків, щоб силою накинути закон (як це вже робило кілька єпископів його часу). Він воліє усамітнитися на три дні посту, вбраний у волосяницю (cilicium — груба туніка з козячої чи верблюжої вовни, яку носили на голе тіло) і з попелом на голові, точнісінько так, як робили давні біблійні пророки.