Машинний переклад, перевірка триває. Будемо раді виправленням.
Життя святого Мартина · Розділ XVIII
Фальшива чутка про навалу варварів, поцілунок прокаженого в Парижі та нитки з туніки
Іншим разом містом раптом розійшлася чутка, що варварські народи вже рушили в наступ, і все населення охопила паніка. Тоді Мартин звелів привести до церкви одержимого й наказав духові сказати всю правду про цю новину. Той зрештою зізнався, що цю чутку пустили вулицями десятеро демонів разом — сподіваючись, що переляк змусить Мартина втекти з міста; а варварам напад навіть на думку не спадав. Після цього зізнання, зробленого вголос посеред церкви, усе місто полегшено зітхнуло й заспокоїлося.
А в Парижі, коли Мартин в оточенні величезного натовпу проходив крізь одну з брам у міському мурі, з’явився прокажений з обличчям, геть спотвореним хворобою. Тоді як усі з відразою сахалися, Мартин підійшов просто до нього, поцілував його в обличчя й поблагословив. Чоловік тієї ж миті одужав і вже наступного дня прийшов до церкви з чистою, здоровою шкірою, дякуючи Богові за повернене здоров’я.
Не можу не згадати й того, що навіть звичайні нитки, висмикнуті з його одежі чи з його туніки з верблюжої вовни, безліч разів зцілювали хворих: досить було обв’язати їх довкола пальців або носити на шиї, щоб відігнати недугу від тих, хто страждав.
Цей розділ поєднує два дуже промовисті епізоди:
1. Війна чуток на римському кордоні: у Галлії кінця IV століття, де не було швидкого зв’язку, досить було розмов про те, що германські племена перейшли Рейн, — і ціле місто кидалося тікати. Мартин влаштовує допит посеред церкви, щоб викрити фальшиву чутку й заспокоїти все населення!
2. «Apud Parisios» — народження назви Парижа: зверни увагу на латинський вислів, яким Сульпіцій окреслює місце дії: apud Parisios («у землі паризіїв»). Ми опиняємося саме в ту історичну мить, коли давня римська назва Lutetia виходить з ужитку й поступається назві місцевого галльського племені — Париж! Брама в мурі, де Мартин поцілував прокаженого, стояла при вході на Île de la Cité, зовсім близько від місця, де сьогодні здіймається собор Notre-Dame. У суспільстві, де проказа наводила жах, а прокажених відганяли камінням, образ єпископа, який обіймає спотвореного чоловіка й цілує його в щоку, навіки закарбувався в пам’яті міста.